Україна - мій рідний дім
«Україна – мій рідний дім»
Підготувала
класний керівник 9 класу
Ярошевич Олена Миколаївна
Україна - мій рідний дім
Мета: зміцнювати патріотичні почуття учнів, спрямовувати духовнийроз-
виток.
І. Вступне слово учителя.
Дорогі діти! Ось і ще одні веселі канікули пролетіли на крилах теплого і ласкавого літа. І знову вересень, і шкільний дзвоник кличе вас до праці. Кожен наступний клас – це новий щабель вашого фізичного, розумового і морального зростання, яке не відбувається саме собою, для цього потрібна праця мускулів, розуму, серця. Тож вітаючи вас, уже на рік доросліших, із початком навчального року, я щиро бажаю, щоб ця праця була для вас не примусовою, хай вона приносить вам радість і хороші результати. У цьму допоможе усвідомлення високої мети, заради якої ви ходите в школу. Стати справжньою людиною, особистістю,- ось ваша головна ціль. До неї ви йдете не один рік, крок за кроком і на кожній вищій сходинці все більше усвідомлюєте у чому суть справді людського. І що цікаво: чим більше людина знає й розуміє, тим більше питань ставить перед нею життя, тим вищий ідеал особистості, тим вимогливіша вона до себе.
Нагадаю те, що основним вихователем кожного з вас будете ви самі, адже без самовиховання неможливе втілення у життя високих ідеалів.
У нас ще буде багато серйозних роздумів і розмов про ці ідеали. Сьогодні ж зупинимось на найважливішому з них. Цей ідеал багатьма людьми сьогодніпотоптаний, знехтуваний, багато в ньому зневірилось; немало й таких, у кого його, на жаль, і не було. Йдеться про патріотизм, любов до Батьківщини,- глибоку, щиру, не на словах, а на ділі.
ІІ. Учні – декламатори.
1-й: Земле рідна! Мозок мій світліє,
І душа ніжнішою стає,
Як твої сподіванки і мрії
У життя вливаються моє.
2-й: Я живу тобою і для тебе,
Вийшов з тебе, в тебе перейду,
Під твоїм високочолим небом
Гартував я душу молоду.
3-й: Хто тебе любов’ю обікраде.
Хто тебе в турботах обмине –
Хай того земне тяжіння зрадить
І з прокляттям безвість проковтне!
4-й: Україно, Україно,
Нене моя, нене,
Як забуду тебе, рідна ,
Й ти забудь про мене.
Як буде мені що дорожче
Що від тебе, нене,-
Прокляни мене, о рідна,
І забудь про мене!
5-й: І яку я не вибрав би путь,
І яка не пробила б година–
Всі дороги до тебе ведуть:
Ти на світі у мене єдина.
6-й: Через гори, за ріки, моря
Усміхається вечір погідно,
І встає Кобзарева зоря
Над тобою, моя Україно.
ІІІ. Розповідь учителя.
Поняття Батьківщини росте разом з вами, збагачується новим, усе глибшим змістом. Нещодавно для вас обмежувалось рідною хатою, де вперше пізнали любов і опіку мами і тата, ласку бабусі, мудрість дідуся, тепло родини. Проминуло раннє дитинство – і вже стежинка від хати повела вас до школи. Саме тут відкрили для себе, що ви не просто діти своїх батьків, а ще й українці, а Батьківщина наша – Україна, велика і прекрасна. Вам розповідала про неї перша вчителька. На уроках ви співали пісні й декламували вірші, знайомилися з державною символікою, знаходили на карті ріки і моря, міста і гори, засвоювали мову, звичаї і традиції, читали оповідання з історії. Читаючи книги про минуле, ви захоплювались героїзмом і звитягою справжніх синів Батьківщини, якими уславлена кожна епоха: і княжа доба, і козацька, віки неволі і часи визвольних змагань. Та чим дорослішаєте ви, тим все більше здатні аналізувати сучасне і минуле.
Чи не виникло у вас запитання,- чому доля нашого народу така трагічна.
Прогорнімо сторінки історії – від найдавніших до новітніх часів. Чому не витримала монголо-татарського іга Руська держава. Вистояла б вона, якби була монолітною, єдиною! Та річ у тому, що вона розпалася на окремі князівства ще до нашестя монголо-татар. А удільні князі дбали не про єдність і могутність держави Руської, вони воювали між собою за землі, за владу.
Вже князі на поганих не ходять походами.
Каже брат братові: « Се моє і те моє теж»
……………………………………………………..
Розлилось горе по Русі наругою
І печаль нещадна русів мучила,
І князі кували чвари гострі,
А погані дикі в ту злощасну пору
Йшли на Русь і били всіх гуртом і вроздріб,
І данину брали…
( Зі « Слова про похід Ігорів» у перекладі Івана Світличного)
Русь, ослаблена міжусобицями, упала під навалою хижих ординців.
Проглянемо сторінку з історії доби козацької. Якби всі полки пішли за гетьманом Іваном Мазепою, визволив би він Україну від московського поневолення.Проте зрадники допомогли ворогам і перемогли московіти. Руїнами, кров’ю й пожежами, палями й шибеницями вибивали дух українства, усе загарбували й присвоювали собі і Московія, і Польща, і Литва. Люди жили дуже бідно і нещасно, для роботи використовували примітивні знаряддя праці. І не випадково на сьогоднішньому нашому уроці я хочу показати вам деякі музейні експонати, які відображають життя нашого села, яке до 1939р. належало Польщі. Ці знаряддя праці відображають злиденність життя людей саме в цей період. Давайте ми їх розглянемо і порівняємо із сучасністю.
( Учитель демонструє жорна, потерсь, праску « Залізка», веретена, дерев’яне колесо, та інші, а учні порівнюють.)
Для чого ми згадали про ці всі події сьогодні. Щоб осудити зрадників чи тих, які стояли осторонь, дбаючи про себе в той час, як треба було одностайно стати на захист волі Вітчизни. Ні. Своєю зрадою вони вже зганьблені навіки, і судитиме їх Найвищий Суддя, як і всіх нас, минулих, сучасних і майбутніх. Але історію потрібно знати і не повторювати помилок предків.
Щоб зберегти дім свій – треба бути господарем, щоб мати Україну – треба бути українцями. Не малоросами, не хохлами, а українцями – синами й дочками України.
ІУ. Учні – декламатори.
1-й. Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
2-й. Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
3-й. Юначе! Хай для неї твій сміх
І сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну.
4-й. Дівчино! Як небо її голубе,
Люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе.
Коли ти не любиш Вкраїну…
5-й. Любіть у труді, у коханні , в бою,
Як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою –
І вічні ми будемо з нею.
У. Виконується пісня « Синові » на сл.. В. Симоненка.
УІ. Заключне слово учителя.
У кожного з нас є рідна хата.
Подумайте, скільки потрібно праці, щоб утримати в домі порядок і лад, щоб було в ньому чисто й затишно, щоб жилося заможно.
Україна – наш спільний дім. Тож маємо дбати всі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне – не тільки хата й подвір’я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс ірічка, степ і море. Якби кожен це пам’ятав,- чи були б засмічені лісосмуги, ниви і шляхи, отруєні водоймища, понівечені насадження, понищені святині.
Україна, в своє 20-річчя незалежності, з надією дивиться в завтрашній день, чекає на вас, завтрашніх господарів життя. Ви потрібні їй мудрі, умілі, дбайливі і людяні. Тож попри всі щоденні турботи пам’ятайте про головне – вибудовуйте храм своєї душі, формуйте себе як Людину, яку сотворив Господь подібною собі.
Приступаємо до навчального року – нового етапу нашої праці. В українців, як і всіх християн, є добра традиція: новий день починати молитвою. Отож започаткуймо так новий навчальний рік. Помолимось до Всевишнього, до Матері Божої, попросимо Благословення на чесний труд. Помолимось за маму і тата, за родину, за мир у домі нашому, за здоров’я і радість.
Помолимось за Україну.
( Усі учні встають.)
Учні читають урочисто молитву, усі повторяють подумки.
Боже великий, Боже всесильний!
Ми, діти твої, схиляємо в покорі свої голови, вислухай нашу щиру молитву, прийми благання наших щирих сердець!
Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших! Змилосердься, Господи, над нашими родинами, щоб були вони щасливими і здоровими.
Благослови, Боже, наше навчання, щоб зросли ми добрими і мудрими – батькам на радість, Україні на користь, щоб у трудах щоденних збагачували і звеличували свій рід і народ!
Дякуємо тобі за щастя вчитися в рідній школі! Зміцни наш дух, даруй силу, терпіння, наполегливість, щоб ми навчилися жити за твоїми святими законами Любові і Милосердя. Дай сили нашим рукам, щоб могли ми добро творити, а злу протистояти.
Молимо тебе, Господи, змилосердься над нашим українським народом! Зітри кривду й неправду, що неволить його, а дай йому, Предобрий, жити вільно на своїй землі, щоб не служив він нікому, тільки тобі, Отцю й Сотворителю, і прославляв Тебе в словах і ділах праведних.
Матінко Божа, наша Заступнице й Покровителько! Заступись за нашу багатостраждальну неньку Україну, поможи їй вийти на шляхи волі й благоденства!
Поверни додому наших матерів і батьків, братів і сестер, які блукають чужими краями! Зігрій, Отче, нашу землю теплом своїм і зроси дощами, відверни усякі лиха і нещастя! Прийми, Всевишній, нашу щиру молитву!
( Виконується, при можливості , або слухається в записі « Молитва за Україну ».)